На сьогодні кількість дітей, що перебувають в закладах інституційного догляду та виховання, в 3 рази більша, ніж в країнах ЄС, а випускники інтернатів в переважній більшості випадків потребують постійної підтримки держави, 90% з них не готові до життя в соціумі. 92% дітей, що перебувають в інтернатах, мають батьків та близько 30% можуть повернутися у сім’ї. Водночас спостерігається збільшення проявів домашнього насильства в українських сім’ях та байдужість соціуму. Відсутність рівних прав чоловіків та жінок у трудовій сфері, прояви сексизму, нерівні права батьків відносно догляду за дитиною та декретної відпустки.
Важливим пріоритетом стане створення додаткових сервісів/соціальних послуг для сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах (денний догляд для дітей з інвалідністю, послуга відпочинку для батьків дітей з інвалідністю, послуги раннього втручання тощо), збільшення кількості фахівців із соціальної роботи в об’єднаних територіальних громадах та якості їх роботи, кваліфікації, збільшення кількості сімей, які перебувають під наглядом кваліфікованих фахівців із соціальної роботи, в тому числі з метою запобігання потраплянню дітей до закладів інституційного догляду та виховання, недопущення насильства в сім’ї та мотивації відповідального батьківства.
Потребує комунікаційної та інформаційної кампанії популяризація виховання дітей у сім’ї або в умовах, близьких до сімейних, усиновлення, розвиток прийомних/ патронатних сімей та збільшення їх матеріальних стимулів.
Важливим напрямом є переатестація та система навчання фахівців із соціальної роботи, моніторинг діяльності працівників служб у справах дітей, а також пришвидшення проходження сімейних справ у судах.
Розширення інфраструктури та можливостей для працевлаштування жінок після народження дітей.